Не закохуйся, друже, у очі,
А закохуйся, краще, у душу,
Щоб не були безсонними ночі,
Бо насильно коханим не будеш.
Бо білитиме сильно між ребер
В голові — пелена із туману.
Ти ковтатимеш мовчки плацебо,
Запиватимеш градусом грами.
Ти на граблі укотре наступиш,
Зарічешся, Ти звісно. А як же.
Та нічого не зміниться. Дуже
Боляче буде, Юначе...
Ти зненавидиш власний почерк
Той, яким Ти в листах зізнавався
І слова, що не в голос — мовчки
Шепотів їй ночами і клявся.
Ти зненавидиш зиму зі снігом
І себе, а ще більше завтра...
Не закохуйся, краще. Віриш,
Ось така неприємна правда.
02.12.2015р.
(с) Кучерявий
http://vk.com/kucheriavyivolodymyr
https://www.facebook.com/groups/1390544757860142/
#Кучерявий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2015
автор: (с) Кучерявий