Ти гадаєш, що все уже сталось?
Революція вдало була?
Пригадаймо ті дні, як хиталась
Наша віра у справжні діла,
Як стріляли у нас на Майдані
Й на оголене селфі вели,
Мокрий сніг нам притрушував рани
Й накривав з льодяної імли.
Хтось зі сцени кричав ексцентрично
Й кулю в лоб, як відзнаку, прохав,
Хтось на трактор вилазив класично
І руками так звично махав.
Та загинули справжні герої,
Ні, не ті, що співали байки,
Від їх крові сліди пурпурові
На бруківці
і досі
стійкі...
Вже два роки минуло потому,
Що змінилося? Легше життя?
Обіцянки набили оскому,
Жодних шансів до їх сприйняття.
Тіньовий оборот просто шкалить,
Гривня знову пішла на поклон,
А об(зас)ранці ніяк не ухвалять
Корупційний, чи анти? закон...
Ми на голку субсидій підсіли
Замість чесних тарифів й зарплат,
Знову вибори? Де взяти сили?
Кожен другий там дегенерат...
Балачки й телешоу - вчорашнє,
Всюди править «мєнтовський синдром»,
Ось єдине - навчилися краще
Виживати...
В окопах...
Гуртом...
Хтось у спину вже дивиться лячно:
«Як ти можеш? Навколо війна,
Твоя думка зрадлива й невдячна,
То «рассєйского міра» вина!»
Так, «нєнашего» й досі багато,
Навіть більше, ніж я уявляв,
Бо правителі й далі завзято
Багатіють з «на(е)рідних халяв».
Ось такі мої думи невтішні,
Чи змінився навколишній світ?
Залишились Надія й Всевишній,
Як лелеки величний політ...
02.12.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2015
автор: Serg