Мить любові в кожного
своя,
З кимось вона в вічність
відлітає,
В когось загориться, як
зоря,
І на сонці в краплях
помирає.
Тиха, заспокійлива, як
сон,
Чи заквітчана, як сакура
барвиста,
Все у когось спалює
вогонь,
Або ж жевріє маленька
жовта свічка.
Бережіть якщо любов
цвіте,
Хай цей цвіт умиє Вам
обличчя,
І тікайте, якщо жевріє
свіча,
Бо не можна без любові
жить, повічно.
Без любові крах душі –
і сон…
Сон окутаний туманом в
голу осінь,
Вічний дощ у серці,
й за вікном,
Спить душа, годинник
зупинився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Людочек