Стоїть задумлива дівчина
І поглядає в синю даль.
Красива, ніжна як калина –
В душі вселилася печаль.
Зів’яне молодість квітуча –
Ніхто не зірве ягідок.
Чому нещасна, невезуча?
Чому не бачила квіток?
Ніхто букет не подарує,
Ніхто коханою не зве.
Самотньо в ліжкові ночує,
Стомилось серденько живе.
Вона в журбі Його чекає,
Чекає принца на коні.
Надію радісну плекає
Його зустріти хоч в вісні.
Минає час, життя проходить,
Дівчину доля омина,
Але порядність верховодить,
Із честі зведена стіна.
Чого цього ніхто не бачить
І не цінує чистоту?
Чому дівоча юність плаче,
Сльозу цілує золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2015
автор: Лана Мащенко