Не треба зброї проти незахищених,
снарядів чи військових батальйонів.
Нелюдський голод –
й чверть країни знищених,
у муках замордовані мільйони.
Народе мій, зневажений, ображений!
І голодом, і в тюрмах катуванням
ти "братом" навіженим в серце вражений,
а на устах твоїх – печать мовчання
під страхом смерті... Та її зриваємо.
Облудні бре́хні довгі, та не вічні.
Жах не повториться! Ми пам'ятаємо,
бо палить біль ваш в наших душах свічі...
28.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2015
автор: Світлана Моренець