Весняний парк… Самотня жінка
Сидить на лавці в ранній час.
Якась задумлива сльозинка
Бринить у неї на очах.
Цвітуть мереживом каштани,
Давно проснувся дядько-джміль,
А жінка не цвіте, а в’яне –
Весна не розтопила біль.
Маленький радісний хлопчина
Підбіг до неї і спитав:
- А в тебе, тьотю, є дитина?
- Я б з нею у м’яча пограв.
Сльоза упала, наче камінь:
- Немає, синку, я сама.
Вона погладила руками
Чужу дитину…і пішла.
Рвучи земні буденні грати,
В душевних роздумах брела.
Дійшла, спинилась – дім маляти,
Всміхнулась, впевнено ввійшла!
…Весняний парк… Щаслива жінка
Сидить на лавці в ранній час.
А поряд дівчинка Іринка
Заснула в мами на руках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624580
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.11.2015
автор: Лана Мащенко