Самотня жінка

Весняний  парк…  Самотня  жінка
Сидить  на  лавці  в  ранній  час.
Якась  задумлива  сльозинка
Бринить  у  неї  на  очах.
Цвітуть  мереживом  каштани,
Давно  проснувся  дядько-джміль,
А  жінка  не  цвіте,  а  в’яне  –  
Весна  не  розтопила  біль.

Маленький  радісний  хлопчина
Підбіг  до  неї  і  спитав:
- А  в  тебе,  тьотю,  є  дитина?
-  Я  б  з  нею  у  м’яча  пограв.
   
     Сльоза  упала,  наче  камінь:
- Немає,  синку,  я  сама.
Вона  погладила  руками
Чужу  дитину…і  пішла.

Рвучи  земні  буденні  грати,
В  душевних  роздумах  брела.
Дійшла,  спинилась  –  дім  маляти,
Всміхнулась,  впевнено  ввійшла!  

…Весняний  парк…  Щаслива  жінка
Сидить  на  лавці  в  ранній  час.
А  поряд  дівчинка  Іринка
Заснула  в  мами  на  руках.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624580
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.11.2015
автор: Лана Мащенко