До нас Дінець тече з часів князівських,
Важкі шоломи ржа́віють на дні.
Сумний Боян, в століттях загубившись,
Бриньчить тихенько на одній струні -
Бряжчать мечі ледь чутно в очере́тах,
Кигичуть Жля із Карною удвох:
На берегах і вої, і намети…
Що скажеш, князю, з темряви епох?
Розвіяв вітер слово Святослава.
Склювали галки перли, мов зерно.
Чому не спиш, скажи мені, Бояне?
Ти, може, мрієш ногу в стремено́?
Хитається на вітрі ковилою
Історія-безхатько від сухот.
Вважаєш ти, Бояне, що струною
Усе ще можна в націю - народ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624146
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2015
автор: ptaha