Розвести багаття досить легко, коли під рукою сірники, запашна газета та скирта сухих, аж старезних дров. Здається, будь-кому, навіть неосвіченому азам паління бажаючому під силу пошевелити мізинцем і справа зроблена, язички рожевого вогню палають, аж тріщать від радості свого народження. «А спробуй розведи вогонь в сиру мокру погоду, під дощем, чи під час сильного вітру останнім дорогоцінним сірником», - якось запропонував приятель, заядливий турист, який розуміється у своїй справі не на словах. Завдання не з легких!
Як приємно і добре окутатися в затишок багаття, спостерігати за його буттям - від першого диму, до запального танцю пристрасних рухів. Шкода поливати водою, чи засипати землею такий вирій емоцій, почуттів, який переживаєш з Червоним на протязі його існування. А як неперевершено пахне одежа димом, волосся…
Не завжди трапляються підходящі та слушні моменти, щоб розпалити багаття. Інколи потрібно навчатися не один рік майстерності, часом вичікувати слушної нагоди (запастися сірниками на всякий випадок, дочекатися сприятливішої погоди та ін.), попросити знайомого, який по телефону проконсультує, бо фізично знаходиться в іншому місці. Можна ще навмання спробувати розвести, способом «а може прокатить», виснажуючи себе багатьма спітнілими спробами. А чи треба взагалі той вогонь саме для тебе? Може ти не палій, а збирач дров, куховар смачної каші, цікавий співрозмовник, який надихає на реалізацію спільної справи. Важливо вирішити для себе хто ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2015
автор: KaterinkaPas