Трохи плачеться, трохи пишеться, трохи думається дурне –
Наче й дурість, та неабищиця, ну а втім, хто її збагне:
Про слова, що в волоссі блудяться, і заплутують в ковтуни,
Про минуле, що не забудеться, як сьогоднішнім не гони.
Трохи любиться, трохи віриться, трохи спориться в голові,
Моя пам'ять, як всяка збíрниця, то у задні, то в рульові,
То у серці сховає голочку, то спокусить на манівці,
Трохи порожньо, трохи боляче, трохи меду у молоці…
Знову тлумляться правда з кривдою, вічна битва добра і зла…
Ви би стежили за коридою? Ну, бо я б, мабуть, не змогла,
Моя сутність такому бридиться, ноги ватні, в очах пече,
В мене от в голові коридиться, і втікала б – та не втече…
Трохи мріється, трохи молиться, слово ліпиться до пучка,
Всяка щирість в моїх околицях повертається, бо гнучка,
Добре слово у ніжність виллється, думка гнеться, як пластилін,
Моя віра іде на милицях, та хоча б піднялась з колін…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624011
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2015
автор: Ксенислава Крапка