А калину вітер низько нахиляє,
Близько до землі,що та траву торкає.
Та вона не плаче: думка її гріє
Про Вкраїну,на якій калина зріє.
Згадує,як кожен рік веселі
Діти бігали завжди до неї.
Як кислий плід не дуже смакував.
Та кожен рік калину все ж хтось рвав.
А калину вітер відпустив з обіймів
Й залунали пісні в лісі мелодійні,
І побігли діти з теплої хатини,
Вирвать плоду кислої калини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623912
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 25.11.2015
автор: Alyaska