Ти відкрий лиш повіки так широко,
Щоб вдивлятися в простори зоряні.
Може, там, десь у небі, ген високо,
Ти побачиш поля, ще не зорані.
По стежинам далеким, не топтаним
Пробіжишся, бо поки, що нікому.
Та почувся у відповідь втомлений
Голос твій і сказав тихо - ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2015
автор: Світлана Петренко