Я до неможливості нікудишній друг,
Навіть словами іноді не в змозі зарадити,
Я тільки те і роблю, що слухаю,
Але аж ніяк не наважуся щось порадити.
З мене справді поганий друг,
Іноді я мовчу більше ніж потрібно,
Не думаю про кількість чорних і білих смуг,
А як вже говорю, то аж занадто різко.
В моїх словах в основному печаль,
Що відбитком стає на обличчі,
Мені себе ніколи не було жаль,
В якому б я не перебувала відчаї.
В мені щирості цілий вагон,
Правда це вже ніхто не оцінить,
В першу чергу потрібно бути другом,
Який не осудить в твоєму житті зміни.
І, справді, той хто зветься друг,
Якщо справжній, отже, надовго,
І що б не відбувалось у тебе навкруг
Справжній прийде тобі на допомогу.
Я до неможливості нікудишній друг,
Бути достойним другом треба відважитись,
Скільки ж напевно потрібно заслуг,
Щоб справжнім другом називатися...
12/09/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623298
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2015
автор: Цілковито незалежна