Стара верба схилила свої віти
Й тривожить листям дзеркало води.
На березі барвисті в’ються квіти -
Піди іще, красу таку знайди.
У полі вітер колоски гойдає
І майорять волошки голубі.
Над лугом гордий велетень літає –
Лелека степовий, він пан собі.
На небі сонце котиться до схилу,
Вже тіні потяглися догори.
Втрачає день свою турботну силу,
Втрачає різнобарвні кольори.
Наповнюється золотом долина,
Готується до ночі рідний край.
Настала тиха й зоряна година.
Шепоче ліс, завмер зелений гай.
Лиш чути в гаю пісню солов’їну,
Пісню свободи і радості життя.
Пісню про те, як любиш Україну,
Пісню про щастя і щирі почуття.
На повні груди ці пісні вдихаєш
І чуєш стук свого серцебиття.
Навіки вічні їх запам’ятаєш
І збережеш до миті забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623031
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.11.2015
автор: Андрій К