1.Ну, ось, чергова згасає надія,
Подарована ворогом нам.
За час «перемир’я» ворог міцніє,
За тих обставин – в нас введуть військовий стан.
2.Та що ж ніяк не йметься тій катюзі?
Чого потрібно ще нахабі тій?
Від нас вони отримають тут по заслузі,
Не люблять українці підлих змій.
3.Вважалась другом довгими роками,
Й ніби боліло серце за невдачі в нас.
Тепер заклятими ми стали ворогами,
Та віримо, наступить час.
4.Наступить час, й за все прийде розплата,
Наступить день й нам усміхнеться фортуна.
Й за все прийдеться ворогу відповідати,
Й в нашій душі забринять струни.
5.Струни щастя й струни перемоги,
Та завжди в пам’яті буде ціна.
І ніхто не забуде дороги,
Що України сина забрала життя.
6.Дорога заздрості і злоби,
Дорога жаху, смерті і болі.
Дорога, що не висохне від крові,
Дорога, що звалась війною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623012
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2015
автор: Марина Бойківчанка