пора безнадійно самотніх

місяць  серпом  своїм  відтинає  пальці
дням  осіннім  звідти  льється  час
наче  з  відкритих  ран  з  розірваних  артерій
зламані  кості  розбиті  вікна  вибиті  двері
наслідки  неприсутності  у  житті
навіть  найменшого  сенсу
осінь  холодна  не  має  свого  підтексту
втрачений  спокій  поміж  опалого  листя
потік  свідомості  якому  судилося  стати  віршем
недосконалим  складним  з  порушеннями  ритміки
та  законів  віршобудови
спотвореним  відчаєм  втім  це  традиційно
зовсім  нічого  нового
чим  багатий  те  й  пропагуєш  без  надії
що  все  може  бути  краще

пізня  холодна  осінь
пора  безнадійно  самотніх
пора  відчайдушно  пропащих

21  листопада  2015  [06:21]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.11.2015
автор: Віктор Шупер