СВІДКИ ЗАТЯЖНОЇ ГРИ

Скажи-но,  брате,  без  брехні  -  
Чому  не  пишеться  мені
І  безпросвітно  ночі  й  дні
Душа  блукає  у  пітьмі?
Скажи  -  з  чиєї  ми  вини
Стоїм  спиною  до  спини,
Чому  заводять  двигуни
Навпроти  кожного  "вони"?

Я  втямив.  Стій.  Не  говори.
Ми  -  свідки  затяжної  гри,
Яку  почав  хтось  "із  гори",
Щоб  знищить  наші  прапори.
Ми  наяву,  не  уві  сні
Удвох  з  тобою  на  війні...
Країна  по  вуха  в  лайні...
Тому  й  не  пишеться  мені...

(01.10.2015.20:00.№266)
Донецька  обл.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622334
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Вадим Косарєв