Минали ночі, дні пусті минали,
Ми все так само по одинці засинали.
В холодних ліжках від фальшивої любові,
Де не врятують нас від головного болю.
А ми геть різними усім здавались,
Та так однаково завжди сміялись.
Як діти, що радіють без причини,
Не думають, не знають коли їх покинуть.
Ти геть далеко, у своєму просторі літаєш.
Не знаєш і не хочеш знати, як я там,
І кажеш іншим, що не нарікаєш,
На плинність часу у своїх очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622118
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.11.2015
автор: Васильева