От так воно і є...
То хто ж ми? Українці? А чи нє?
Чи ми отара із овець паршивих,
Котра без мук у совісті кидає все своє,
Hа поталу гібридів тих фaльшивих?
От так воно і є...
Віками "полимо" одні і ті ж "грядки",
Що порохом вкривають наші очі,
Щоб з покоління в покоління нести помилки
На радість ,,чупакабри,, заохочень?
От так воно і є...
Всі звикли до смертей і до війни
І ніби й так уже і має бути
В думках дзвенить: "Лише б не я",
"Лишень би не моє",-
Стікають рештки серця від отрути...
От так воно і є...
То хто ж ми? Українці? А чи нє?
17.11.2015 Portugaliya
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2015
автор: VIRUYU