Чорна, сідає над містом.
Птаха. Не вибившись з сил,
скрізь розкидає намисто,
хмари і зоряний пил.
Втомлені йдуть перехожі,
мов одинокі човни.
В темряві рідні і схожі,
в світлі чужі і сумні.
Хтось від думок не заснувший,
квапить, планує життя.
Інший тепер схаменувшись,
визнав - нема вороття.
Слабші кидаються в сльози,
мовчки ковтають свій біль.
Сильні не знають загрози,
змотують гордість і гнів.
Хтось заблукав серед копій,
стер і забув хто він є.
Інший сумний, одинокий,
досі не втратив своє.
Люди на осліп блукають.
Хтось з них сховався від сну...
Інший без бою вже здався.
Мало хто стріне зорю...
09 01 12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621700
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2015
автор: Оліл