Є звичок багато – поганих й ще гірших,
Що ставлять тебе на порозі сирітства.
Ти віриш у казку, що все буде ліпшим…
Як наркоман під прицілом суспільства.
Ця залежність спокійно гуляє по венам,
Її сила давно відбивається в скронях.
Постійно звітуєш – вважаєш так треба?
Значить ти – птах, що завжди був в неволі.
Маршрут прокладаючи, дивишся в карту,
Де шлях лиш один, котрий вибрали інші.
Ти ідеш за всіма і втрачаєш підказку,
Що життя – не присяга усім найхитрішим.
Ти шукаєш – не щастя, а лиш скупі миті,
Вимірюєш силу в холодних ньютонах;
Латаєш дірки, що нікому не зшити,
Дивно боїшся піти проти болю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621607
Рубрика: Нарис
дата надходження 16.11.2015
автор: _Sensate-Jane_