Слова ці відлунюють кроком шеренговим,
Вони піднімають штандарт протилежності,
Ми віримо в правду, та кожен в окремішню,
Гордість назвавши правом на незалежність
Наш досвід між нами високими мурами,
Принципи тверднуть тяженними латами
Діти квітів в нас мерзнуть поснулими,
Ми пустоти заповним солдатами
Ворожнеча кипить в серцекратерах,
Нам так просто залишить по собі руїни
Стать для інших жорстокими катами,
Вести війни і множити злобу зміїну.
Так легко відразу хапатись за зброю
Надійно пунктиром межу проставляти
Природно зійтися на полі двобою,
Та важко із кимось співвідчувати
Достатньо таємних стежок у кімнаті,
Щоби до відчужень дійти від свободи,
Але якщо зможу твій погляд прийняти,
Ми швидко помітим єдину до згоди
Я вірю: любові й довіри нам вистачить,
Щоб кола свідомостей вдосталь розширить,
Щоб перетнулись криві наших визначень,
Найважче зіткать білі стяги примирень
16.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621591
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Віталій Стецула