Тягнусь до тебе - порухами, словами,
Що насправді маю тобі сказати?
Всі ми смішні, якщо це лише між нами,
Йдемо і палим ці самі канати.
Ти не боїшся впасти. Я добре знаю,
Ти і мене штовхаєш, та я стою,
Скільки зірок потоне із небокраєм?
Поки ти вб'єш і ніжність, й любов мою.
Йду, усміхаюсь, лікую сама себе..
Рівно - надцять. Кажу: слова тут зайві.
Ніч із акрилових ниток светер плете,
Щоб зігрівати ним павутинку шрамів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Невідомська Вікторія