РОЗПУЩЕНЕ ВОЛОССЯ

Я  пам'ятаю,  як  уперше
Ти  довгі  коси  розпустила  -
Не  міг  осмислити,  завмерши,
Красу  нечуваної  сили.

Якби-но  мав  мистецьку  вдачу,
Писав  би  з  тебе  я  картини,
Бо  передати  те,  що  бачив,
Рядками  слів  недопустимо.

Пробули  разом  надто  мало,
З  тобою  зараз,  може,  інший,
Та  серце  знать  не  перестало  -
Таку,  як  ти,  не  стріти  більше.

Твоє  розпущене  волосся,
Як  завше,  вітру  непокірне,
Тебе  обожнюю  і  досі,
А  ось,  чи  ти  -  питання  спірне.

(13.10.2015.09:10.№267)
Донецька  обл.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: Вадим Косарєв