Буває в душу закрадеться
Журба - і ходиш, наче тінь;
І серце болісно так б'ється,
Мов битись день йому один!
Не знаю, що це: божевілля,
Чи чорних дум пекельний рій,
Чи чорним стало мені біле,
Чи це лише - тінь моїх мрій?
Ні! Це - не те, але з'явилось,
Коли, богине, я тебе
Побачив - і щось освітлило
Надії вмить! Що ж це таке?
Це - нескінченнеє кохання;
Воно - як сонце золоте;
Воно всі виповнить бажання;
Воно - могутній Прометей!
І лиш воно мені натхнення
Дає і зцілює життя,
Воно залишилось у мене
Одне найліпше почуття!
2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: Вадим Ферзь