Не твоя провина,
що не разом долі,
гіркий смак полину
та пусті долоні.
А колись з тобою
йшли в нічне у полі...
Повінчав з журбою
вітер крізь тополі.
Та хиталась верба
в самоті гілками,
та у серці туга,
що то було з нами?
Соловей у гаю
тьохкав на світанні,
та чому, не знаю,
де моє кохання?
Загубилось щастя
пісня лине світом,
та моє багаття
рознесло по вітру.
Де тепер ти, любий?
Я сплету віночок...
Довела до згуби
доля ся жіноча...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: Ниро Вульф