піна міських вогнів,
на берег очного скла
накочує, той прибій
кожен осколок зла
виймає із сіті вій
сиплеться погляд твій
чистим піском зіниць,
як світляковий рій
навколо таємниць
згорнутих в снів сувій
ти, квітонько, не змалій,
здіймайсь маяком стебла,
щоб мрій моїх кораблі
в обійми взяла земля,
Венеро міських морів
подих моїх вітрил
майне по твоїм лиці
як шелестіння крил
на брови і вилиці
принесе зірковий пил
тоді ми разом заснем
на лінії узбереж,
голублячи ніжний щем,
о, буре, нас не бентеж
в колисці міських легенд
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Віталій Стецула