З давніх давен, українська земля - є квітучою, родючою, благословенною Богом, за те, що, наші, пращури, з любов ю, викохували з неї, своєю нелегкою працею, Божі поживні плоди, для сили і здоров я, жили в радості, молитві і любові, разом з Творцем, родючої України!
Наші предки, важкою, щоденною працею, обробляли чорноземи, саджали овочі й фрукти, кущі й дерева, збирали рясні врожаї, різноманітного лакомства. Просторі поля, гаї, садиби, розросталися, квітли й буянили, нескінченними, просторими селами України!
Дикі звірі, панують над незагарбаними, людьми, теретиріями, й намагаються відвоювати забрані домівки. Небесні птахи, виспівують милозвучні пісні, вихваляючи велич і красоту, Божого творива! Кожна комашка, вміло і шустро, розпоряджається талантами, які з самого початку були вкладені Богом у маленьку голівку. Споконвіку, вся природа, славить свого Творця. Віруючі люди, оспівують красоту і величність природи, дякуючи Богу, молячись щоранку, щоночі, просячи Божественної любові, до всього живого, каячись у власних гріхах, благословляючи все живе, благословляючи, своїх глупих й бідних обідчиків , ворогів, знаючи, що Бог їх розсудить і терпить, любить й надіється на них, що зміняться, покаються, стануть Божими дітьми, а не дітьми сатани, який веде в пекельні муки, палаючого, незгасимим полум ям пекла. Кожного благодатного дня, Бог закликає, ніжним, тихим шепотом, - Людино, покайся і прийди до Мене, увіруй в Ісуса Христа, й не гріши, а просто всіх люби, такими, як є! Як неувіруєш, підеш, після земної смерті, в вічні, пекельні муки, до диявола, що, ти, йому служиш!!!
Після зачаття, в яйцеклітину, Бог вдихає життя, вічний дух. Спочатку Бог створив чоловіка, потім з його ребра, створив жінку.
З давніх давен, парубки вибирали, собі, красивих, добрих, веселих, цнотливих, господарних, покірних, мудрих дівчат. Парубки, ходили свататись, до батьків коханої, давши згоду, закохані, справляли казкове весілля. Чоловік, будував затишну хатину, був, справжній господар, голова сім ї. Жінка, була смиренною, тихою, покірною, у всьому, ніжною, добродушною, Божою квіточкою, яка цвіла, в обіймах сильного, доброго, люблячого чоловіка.
Так собі й жили молоді. Народжували діточок, приймаючи з радістю, малесеньке чудо, подароване Творцем. Жили, душа в душа, поралися біля господарки, вдихаючи лікувальні, запашні аромати повітря, що додавали сил жити, працюючи з втіхою і щирою молитвою подяки. Благословенна та сім я, що живе з Богом.
Після весілля, закохані з єднуються з любов ю, ніжністю, теплом, своїми тілами. Вони, стають одним цілим, до останнього подиху тіла і дух відлітає у свій вічний дім, звідкиприлинув, у чудове, фантастично - казкове, життя радості! Ось такі прості і казкові, людські цінності життя, життя вічних, духовних цінностей, життя з вічним, всесильним, люблячим, Небесним Творцем!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Ліза Май