Тільки б…

Вона  їхала  з  роботи  рейсовим  автобусом.  В  салоні  людей  було  небагато.  Сиділа,  гляділа  у  вікно.  Пролітали  дерева,  поля,  луги.  Вона  дивилась  на  них    і  не  впізнавала.  Ще  недавно  все  таке  було  соковите,  багате,  піднесене.  Все  шуміло,  хвилювалося,  дихало.  Сьогодні  вичахло,  осунулось,  збідніло.  
В  автобусі  було  тепло.  Вона  сиділа  і  думала,  що  якби  поруч  з  нею  тут    був  він,  тримав  її  за  руку  –  так  міцно  і  впевнено,  то    її  б  зовсім  не  хвилювали  оті  переміни  в  природі.  Вона  б  собі  отак  їхала,  їхала,  перетинаючи  всі  паралелі  і  меридіани,  полюси  і  екватори,    пори  року,  спокійно  перегортала  б    дні  один  за  одним,  як  листки  календаря,  ловила  б  крізь  шибку    сонце  і  вітер,  сніг  і  мороз.
 Їхала  б  отак    вічність,  тільки  б  він  тримав  у  своїй  руці  її  руку.…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620232
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 11.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)