Любов і ненависть
В смертельнім двобої –
обоє
У серці однім...
Димира Бохач
* * *
Де той кат, що нагострить
Затуплене лезо?
Де той натовп,
Що лінчує мене?
Опадає останнє листя з берези.
Все минає, і ЦЕ мине...
ЦЕ в мені – і ЦЬОМУ немає назви.
ЦЕ в стократ і сильніше
й солодше за біль.
Так, немов би любов і ненависть
сплелись у оргазмі.
Так, немов би на рану відкриту – сіль.
Трунком слів не наповню
Твого мовчання,
А ні тіла, ні душу в полон
Не візьму,
Не сполохаю сни.
Гаснуть клени,
Мов янгольські німби.
Печаллю
Й тихим смутком від тебе піду –
Прощавай до весни.
Ми поринемо порізно
В довгу зимову сплячку,
Не здригнусь, не заплачу,
Не скрикну
І не відчую біди –
Як минеш ти
Холодним недільним ранком
Й легким снігом притрусить
Вічність
Твої сліди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: димира бохач