Я свині пас в трусах на босу ногу,
аж тут зненацька вітер налетів.
Ще й дощ вперіщив, прямо край дороги,
мене по пиці, ледве не втопив.
А тут гроза із-за хмарин підкралась
і межи очі втяла стусана.
Над головою небо розірвалось,
мене скосило ніби кабана.
Не зрозумів відразу, в чому діло,
гадав прийшов вже мій останній час.
А зверху знову щось загуркотіло…
і я знайшов дорогу на Парнас!
Так, так, що прозваний відомою горою…
Батіг мені перо й чорнила замінив,
а рими потекли донизу бурною рікою…
Боявся одного – щоб стадо не втопив.
Натхнення розпирало мої груди,
з карманів сипались сонети й так вірші,
валялись під ногами оди всюди,
і стало вмить прекрасно на душі!
А я творив і те читав коровам,
бо свині розбрелись аж попід бір.
Вони ж жували сіно чи полову,
не до трави було їм, ти повір.
Хоч слухачі й не плескали в долоні,
копита ж звісно розумієте не те,
але я їх скорив, тримав в полоні,
всі завертілись в дивних фуете!
Ще хтось там заховався за забором,
а інший причаївся аж на ганку,
але ніхто не кинув ні яйцем, ні помідором –
мабуть сьогодні залишусь я без сніданку…
Та все ж я дуже радий всім присутнім,
вони мої прекрасні слухачі.
Розгледіли в мені своє майбутнє,
їм сняться мої образи вночі!
Це торжество поета над юрбою
могло б тривати кілька довгих днів,
але бичок якийсь, немовби сам собою,
махнув хвостом, відтак і розбудив…
листопад 2015, Миколаїв
* Це пародія на твір "Дивакуватий пастух" автора maxaon: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619623
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619854
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 10.11.2015
автор: Олександр Мачула