-Я ки́даю виклик суспільству!
Істерично кричить хтось в юрбі.
"-Зупинись, це ж їй-бо - самовбивство,
не пробачить отара тобі!"
-Ну і що? В тому й діло... отара.
Ви себе нарекли в барани!
Неповторність в юрбі потопала,
а ви мовчки сиділи в човні!
У цій річці, а назва їй 'більшість'.
Все однакове - морда й лице.
Давно вбита у кожному щирість.
Ви сліпці! Та погляньте ж на це!
Задушили гуртом індивіда.
Почепили на груди хрести.
"-Ми вже масса, ми натовп, ми гідра!
Ми як річка, ми можем пливсти!"
-Я ки́даю виклик суспільству!
Відкопаю забуту належність.
Вашу єдність прозву - самовбивством!
Я здолав вашу стадну залежність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619817
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Оліл