Осінь! Юна і мила осінь!
З самоцвітами , в диво-росах,
З хризантеми витканим квітом.
Закотилось у трави літо.
Мріють бархатом чорнобривці,
А ти, горда, мов та цариця.
Розтривожені журавлями
Плачуть хмари понад полями.
Посіріло, в зажурі, небо –
Все ж закохане зараз в тебе!
Осінь! Юна і мила осінь!
Я люблю тебе щиро й досі.
Не повіриш, навіть молюся
І на тебе не надивлюся.
Бачу, скільки зробила діла,
Мабуть, рай сотворить хотіла:
В небо клин підняла лелечий,
Клену позолотила плечі,
І мережиш осінні віти
Нерозгаданим бабиним літом!
Осінь!..
11.11.2012.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619686
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)