ПОЛІСЯНОЧКИ..
-Ходи-но сюди,землячко!Ставай,Любо,ось-до біля мене.
На молочний ринок із села приїхала жіночка.Послухала знайому та завела велосипед на другу сторону лавок.З руля зняла рябу торбу і підійшла до Лесі,яка була містечкова,тож місце займала раніше.Обоє були з одного села,ходили в один клас.Повиходили заміж.Люба залишилася в селі,а Леся переїхала в Горошки,в містечко.Їм було десь по 40 років,точніше сказати не можна,бо одна роботою затянута,а інша по бОльницях весь час.
-А чого так мало привезла?Що,корова запустилася?-підначувала Леся подругу з села.
-А може мені ще масничку назад вчепити?-віджартовувалася Люба,застеляючи стіл чистим рушничком.Потім поставила каструлю та поклала поруч ложку.
-Ой,віхтика забула.А щоб його!Спішила.Поки попорала,подоїла,школярів випровадила.
-Не біда-підтримала Леся,-мого візьмеш.Аби тільки покупці були...А ви картоплю вже викопали?
-Та давно ,ще до Маковея.
-А чого так зарано?Хай би ще побула.
-Та ти ж знаєш,садиба в нас під лісом.Внадилися дикі свині,мереви наробилиЗмервили так ,що з того краю не було щой відорювати.Але нічого,викопали,склали в шопу.Пізніше переберу і в копці закопаємо.
-А хтось помагав чи самі копали?В тебе ж там соток 40 буде.
-Хазяїн плужком відорював .Прийшла єгова сестра та неїні хлопці були,а швагро на роботі був,то після обіду прийшов.
-О,то ти там обід добрячий наготовила?
-Аякже,ще марципани їм буду виготовляти .Наварила картоплі,були голубці і холодець,трішки роляди,юшка холодна та й понаїдалися.
-Картопля хоч вродила чи так собі?
Та ,слава Богу ,не погана.Але ж цього літа і спека була.Зілля по городу майже не було.Погоріло.
-Та що там ,Любо ,казать .В мене малина вся посохла.Ще ніколи такого не було.
-А в нас там, біля лісу,весною завжди чвір був.А цей рік сухо геть.А на грудку то землю геть вкопати не можна.Колись,як оце вже копаємо картоплю ,то зайдеш у ольшинку та ще й губ'яків назбираєш.А ви свою вже викопали?
-Викопали.Що в мене ,Любо,всього пару соток.Садимо під заступ,копаємо копаницями.Щоб не сучка поїла,то й гарна була б картопля.
Сонце так і не пробилося крізь густі осінні хмари.Почалася мжичка.Покупців було мало ,тож молодички спілкувалися досхочу.
-Я вчора пенсію знімала-похвалилася Леся,-у банкоматі і таке побачила ,що цілий вечір плювалася.
-Що ,мужика якогось голого чи що?- підколола подругу Люба. Вона пам'ятає,що в школі на ту видумлялися"Видзигора".Проте всю красу хвороба забрала.
-Уявляєш,знімаю гроші,а там заставка така:Стоїть мужик ,той що на доларах тих зелених.Стоїть ,очі вирячив і дивиться на нашу Лесю Українку .Вона на 200 гривнях намальована.Очі вилупив на неї та й каже:" А ваша Леся балувана".Це ж треба таке придумать!І руки не боліли,хто малював цю гидоту.І серце не тьохнуло в тих банкірів,що дозволили виставляти той глум.Стидота людська!
-Ой-да-зітхнула Люба,-знущаються з цих людей як тільки можуть ще й насміхаються"Балувані"..Та щоб їхні діти були такі балувані,як простий народ зараз.Колотяться ті депутати...
-І не візьме ж їх ніяка чума африканська,як тих свиней,чи ташена якась.
-Та де там-засміялася подруга,-в їх імунітет.Вони недоторканні...А,Бог їм Суддя.
За балачками дівчата попродали майже всю сметану.Покупців більше не було,та й додому кожна спішила.Корови скоро прийдуть з поля.Треба буде доїти ,переганяти,помити,варити,прати...І так щодня.Лише зрідка подруги зустрічалися на ринку,тож побалакати було про що.Бо ж УКРАЇНКИ!.Справжні полісяночки!Такі ж як і Леся Українки,яка жила в сусідньому районі,теж полісяночка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2015
автор: Олексій Благослов