Не мали хат, садиб, зерна
Возили що було з собою
Лугами розступалася земля
Пiд скiфською важезною арбою.
Кохалися пiд небом, щоб зiрки
Росою напували на свiтанок
Йшли воювати, щоб життя
Заграло свiй останнiй танок.
З шаленством нищили всiх ворогiв
I з черепiв робили чашi
Хто б утiкти вiд них зумiв
Це були скiфи, предки нашi.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619333
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Antropos