Багато літ уже пройшло.
Та любов, любов моя осталась,
Оксано моя, мила
моя пташко, сизокрила.
хоча не моя ти дружина.
Та тебе я кохаю .
І без тебе свою душу на частини розриваю.
Оксано, моя мила, моя доле чорнобрива.
Прошу пробач мене за все,
приголуб, поцілуй мене
і назви своїм коханим.
Вернись до мене, вернись на все,
бо без твого кохання пропаду я назавжди.
Я знаю ти мене й досі кохаєш,
лиш у своїм серці ти любов скриваєш.
Хоча ти шепочеш йому люблю,
та у своїм серці ти бережеш любов мою.
І у думках своїх ти до мене линеш,
хоча не моя ти дружина, і у тебе є дитина.
Та для мене ти одна єдина,
твоя дитина для мене не причина.
Щоб тебе перестав я кохати,
твою красу не оцінити.
Любов твою не можна не поважати
Оксано, скажи як тебе не кохати.
Оксано, моя мила ти сонце моє небо.
Мені і щастя більшого не треба,
лиш би ти була поруч і дивлячись мені у вічі
шепотіла слова чарівні.
“Я лише тебе кохаю
із тобою своє життя прожити бажаю.
Твою доню я підніму на руки
ніжно пригорну до серця.
Назву своєю донечкою ,
а тебе коханим сонечком.
ПРИСВЯЧЕНО ОКСАНІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: ОДИНОКИЙ ПЄРО