Замріяно, пастельно навкруги,
На сонце опустилися тенета,
Убродить у глибокі береги,
Чекань і спогадів, замислена планета.
Уже без барв, без блискоту в очах,
Здійнявшись із барвистих вишиванок,
Викльовує хвилини жовтий птах,
Наносить пасма туманцю в світанок.
Тремтить листок кармінним прапорцем,
З останніх сил тримаючись за гілку,
А угорі бринить кармічний щем
Сопрано надосінньої сопілки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: Стяг