Не повертайсь назад, не повертайся.
Життя - не касса, знов квитки не прийме.
Не оглядайся, їдь і не спиняйся.
Бо з вороття ще більші болі вийдуть.
-
Іди, поквапся, знову не спізнись.
Вона вже відпускала - що там вийшло..
Зійшла із потягу - просила "не озвись".
Евакуація, ти мало не загинув.
-
І не прощайсь ні зким, а просто йди.
Нашвидкоруч, збери душевні речі.
Не пий востаннє талої води.
Не пропонуй "чужій" для суму плечі.
-
Вокзал. Перон. Не сплутай же шляхи.
Тобі до неї, тільки б не вагався.
У потязі вікна поля, річки, мости..
Щоб дужче мчав, щоб мчав і не спинявся.
-
Лиш мить, короткий сон і ти вже тут.
Квиток з кишені можеш викидати..
Її побачив - дужче обійми.
Не смій її одну тепер лишати.
-
Розхристана, щоб ти відчув її.
Не обіймав пальто- а бачив плечі..
Й не говорив «прости..я тут… прийшов...прийми»..
То вже навіки зайві речі.
-
Як просто все звучить, легке для слуху.
Лише квиток візьми і приїзди.
Та знати б. Вистачить чи духу..
Завжди чекатим. Тільки поспіши.
16.09.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: Оліл