Коли я шаблю мав при боці,
Коли пістоль – була гроза,
Міцним я був, бо на сорочку,
Не капала з очей сльоза.
Ставав завжди на бій кривавий
І не щадив я ворогів,
Бо був козак завжди я бравий,
Тримався рідних берегів.
Хоча рука не в тій вже силі,
Знайшов я слово, ним борюсь,
Бо я поклявся на могилі,
На свою землю я вернусь.
Моя земля розквітне знову,
І зовсім іншим стане світ…
Я розігну стару підкову
І над Дніпром розтане лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618077
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Віталій Назарук