За тиждень – облич, спаму, вражень на пам,ять макітри нафіркало.
Немов без оливи у думальці, сенсу, тепла - прожилось...
За що не згадаю (чому не ссудилось) – пече нота «Ніколи».
...У душ, і ...змивати, стирати хутчіш псоріазний психоз.
Водій е́кскурсбу́су, що був таким ввічливим, словозавзятим –
Забуте під зжовклим сидінням (сказав: «Не знайшов...») ...не віддав...
І так хтось про мене напевно міркує, і тупають п,яти,
І з кожного боку, і з кожного рота: «Шкода́, ой, шкода́.»
Я свічку, як вогнище, добрий камін – па́лю - відпочиваю.
Гладуньку з картоплею, пара, із листя з віконець – п,ю вдих!
Хтось вже перестав, хтось ще буде, а хтось гучно за́ра – співає.
Завжди є чим ніжитись, й зсяяти чим - біля нас, клопітких.
01.11.15 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617578
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Юхниця Євген