Чи знаєш ти, людино, свою долю?
Чи знаєш, нащо ти у світі є,
І нащо завдає життя нам болю?
Чому хтось помирає, хтось снує,
А хтось, як та билиночка у полі,
Самотністю одною лиш живе?
Чи знаєш ти, людино, нащо світло?
Чи знаєш, нащо сонця є тепло,
І нащо є зима й існує літо?
Чому у когось серце, наче скло,
А в когось лиш палає горицвітом,
Неначе той кришталь чи те срібло́?
Чи знаєш ти, людино, нащо воля?
Чи знаєш, нащо серце маєш ти?
Лети, людино, в рідне жовте поле,
Де скоро мають маки розцвісти.
Людино, знаєш добре свою долю,
То що ж все заважає тобі йти?
Літай, пливи, іди, стрибай й біжи!
Життя буває раз і більш ніколи.
Такого більш не буде, то ж живи,
Вивчай зірки, що там на видноколі,
Допоки ще не пізно, то люби,
Усіх, себе, життя, і Бога й долю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617522
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Іванна Западенська