Мовчки стоїш і дивишся,
як помирає квітка.
Дивно лице так мі́ниться....
Сльози пекучі звідки?!
Слухай... Не плач же! Тихше:
ри́дма ридає Тиша.
Встанеш ти і метнешся
весь навперейми вітру.
Стій! ...все одно запнешся
і не осягнеш світу.
Стримай же подих: цільно
Тиша літає вільно!
Спинишся і вдихнеш ти
з присвистом в себе небо.
Марно все! Марно... Врешті
глибше воно за тебе.
Глянь: з кожним кроком ближче
в серце крадеться Тиша....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617478
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2015
автор: Мар’я Гафінець