Крізь тишу – грім, крізь гіркоту – моління,
Колюче груддя вибитих доріг.
І вершать долю ерами провинну
Небесні вої-янголи вгорі.
До раю – вік, до чорноти лиш миля
Помежи драм людських спирає дух
То де наш Ной – загублений у хвилях,
Чи сатаною приспаний оглух?..
Нема зірок – чистилище і попіл,
Зелених бісів скурена юрба.
А біль землі під серцем, наче докір…
Назад путівців не було й нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617459
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.10.2015
автор: Леся Shmigelska