Бринять на віях крапельки дощу,
Це смуток, а чи радість – не збагну.
Мене за плечі міцно обійми,
До свого серця ніжно притули…
Сумує радість, чи радіє сум?
Сьогодні мозок у полоні дум -
Радіти, що залишилась жива,
Чи сумувати, що живу сама?
Сказати – вибач, і прошу - не йди,
Чи промовчати й гордість зберегти?
Нелегко розібратися мені -
Мене кохаєш ти, чи може ні?
А може крикнути тобі – прощай,
Життя без тебе буде справжній рай!
Собі сказати правду, чи брехню,
Сховатись у футляр, а чи в броню?
Зникає щастя швидкоплинний час,
Тепер окремо МИ, немає НАС.
Лиш, час від часу, спогад спалахне,
Як ніжно й палко ти кохав мене…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО