Ти босими побитими ногами
В мереживо вечірнє матіоли
Повзла ще не дозрілими рядками,
Веселку несучи на плечах кволо.
Сукно блакитне слалося по небу,
Неввічливо лупились жовті вікна,
І крокувала мовчки біля тебе
Утомлена життям і літом вічність.
Застигли в нерухомості хвилини,
Змішались дні, як комашня на світлі.
Ти йшла і йшла... Так легко й без упину
Сміялася таємно і привітно.
Ти привидом постукувала в шибку,
Цікаві квіти через скло дивились,
Щось шепотіла ніжно й трохи хрипко,
А потім разом з вічністю втомилась.
Пішли на захід... Сонце доганяти,
Лишившись анонімними туристами.
А вечір вам услід міг лиш мовчати,
Зсипаючи дощем прозорі істини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617239
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2015
автор: Хвостатий Їжак