Мій клен. Люблю я клена листя.
Воно просторе. Я під ним ховаюсь.
Він тихо шепче щось приємне часом.
І часом я в його гіллі гойдаюсь.
Він любий. Я йому про це сказала.
Клен зрозумів і теж мені признався.
Я вітром стала, ніжилась у кроні.
А він весь час лиш мною милувався.
Та ненавмисно я листок зірвала
І полетіла десь за ним, щоб упіймати.
Та клен сказав, що я лечу до когось
Й не захотів мене назад прийняти.
Мій клен. Не ображай даремно вітру.
Люблю я листям милуватись й шурхотіти.
Від тебе я ніколи не втікаю.
Тільки тобі я буду ніжно шепотіти.
© Жанна Білавич, 12.01.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2015
автор: Жанна Білавич