Ви мовчите, ховаючись по норах,
А в Україні стало геть усе прозорим.
Через прозорі скриньки, на дільниці,
Кожен вважає, що в руках синиця.
Та, доки “беркут” нищить солов’я,
Не видно навіть в небі журавля.
Верховний Суд. О, матінко Фемідо,
Його прозорість лиш у беззаконні,
Яке передається швидше СНІДу
Разом з грошима у брудній долоні.
Прозорістю лиснить Верховна Рада -
Так звані. висуванці від народу.
За принципом: лише б не конокрада,
Обрали тих, хто вкрав у нас свободу.
А найпрозорішим є Кабінет Міністрів,
Куди не глянь, одні криві дзеркала.
Ну, не чиновники, а ілюзіоністи.
Зробили б так, щоб їх самих шукали.
Тераріум - вся наша гілка влади.
Усе прозоро, тож усім все видно.
Спостерігаємо, як копошаться гади,
А доторкнутися і страшно, і огидно.
Ми мовчимо, ховаючись по норах.
Хоч слід зробити чистим все прозоре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616902
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.10.2015
автор: Василь Клімішин