У саду безнадії зацвів одиноко сандал...
Я сп'яніла ураз від його бальзамічного трунку.
Химоро́днице-Доле, навіщо відкрила портал,
Із якого кохання втекло за життєві лаштунки?
Більш не йнятиму віри словам! Не чекатиму дій!
Оніміли думки, припинили шалені двобої.
Та невже тобі, осене, хитрій, зухвало-рудій,
Заманулось зіпхати любов до тюрми боргової?!
Переповнені смутком ковші заримованих душ,
У граалі сердець запливають річки жовтоводі.
Чарівнице-Фортуно, не руш світлі мрії, не руш!
Залиши мені віри у Нього хоча би наспо́ді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2015
автор: Уляна Яресько