ДАВАЙ ЗАЛИШИМО…

І  хто  сказав,
Що  я  чогось  не  варта?
Хто  ж  так  поклав
Оту  трикляту  карту?
Кому  були  потрібні
Мої  муки?
І  зустрічі  мої
Й  мої  розлуки?
Чиї  гріхи
Повисли  за  плечима?
Яка  й  коли
На  те  була  причина?..
Я  розірву  на  шмаття
Сіре  небо!  Я  знаю
Я  достукаюсь  до  тебе!
Бо  виходу  немає:
Ми  ж  зуміли
Перевернути,
Викреслити  сміло!..
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Все,  що  клеймом
Застигло  на  порозі,
Давай  залишимо
В  сліпій  буденній  прозі...

       -      -      -

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616651
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2015
автор: Наташа Марос