Будь ласка, як помру, то наснись мені

Я  піду,  а  ти  залишишся.  Я  цьому  радію.
Продовжуй  без  мене  цей  шлях  додому.
Я,  милий  мій,  звісно  ж  жити  волію,
Та  час  прийшов.  Очі  важкі  від  втоми.

Я  піду,  та  триматиму  завше  твою  руку,
І  не  покину  в  щасті,  не  покину  в  біді.
Я  знаю,  в  душі  твоїй  нестерпна  мука,
І  очі,  бачу,  від  сліз  твоїх  пусті.

Знаєш,  я  повернусь  до  тебе  спогадом,
Я  повернусь  до  тебе  легким  вітерцем,
Я  буду  в  душі  твоїй  дотиком,
Проросту  в  ній  корінцем.

А  тепер,  давай  без  прощання,
Я  просто  піду,  і  зникну  в  н́очі.
Я  зустріла  в  тобі  найбільше  кохання,
Будь  ласка,  як  помру,  то  наснись  мені.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Веруш Далі