[i]Своєму близькому другу
Ярославу Куцаку, з нагоди
його 60-річчя, присвячую
[/i]
Життя людське – феєрія струмка,
що дзюркотить униз в'юнким потічком.
Джерело обертається на річку,
сестру зустріне – і уже ріка!
Тече бурчак, не знаючи спочинку,
як те дитя, що тільки-но пішло.
Уже тримає міцно річка спинку,
вона що пташка – стала на крило.
А далі – чинно лине між ланами,
дугою вигинається в гаях,
мов композитор пише власні гами,
нотуючи помітки на полях…
Тут береги покриті осокою,
там густо верболозом поросли.
Не зчулися отак і ми з тобою –
до моря наші ріки допливли…
Жага життя і мною обуяла,
стрімка завирувала течія,
поплескалась і біля греблі стала.
А може то всього лиш печія…
жовтень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Олександр Мачула